Це Аліна виросла в Харкові. До початку повномасштабної війни була активною мешканкою міста: спочатку очолила шкільний студпарламент, а потім стала членкинею молодіжної ради міста. В квітні 2022 року через постійну небезпеку вимушено переїхала до родичів у Ладан на Чернігівщину. У новій громаді продовжила шукати себе і своє місце в новому оточенні: стала часто відвідувати молодіжний простір у громаді. 

За два роки Великої війни у школярки дуже змінилася громадянська позиція: “До цього я була активною діячкою свого рідного Харкова, а після початку повномасштабного вторгнення почала більше фокусуватись на діяльності для країни. Я перейшла на українську мову, почала спонукати людей також переходити. Зараз я працюю для того, щоб моя держава була наповнена новими проєктами, новими можливостями.”

Цей порив до змін помітили і вже згодом запропонували Аліні долучитись до команди організаторів волонтерського БУР-табору. Її завданням стало залучити місцеву молодь до цієї активності. Вона пригадує: “Зустрічаю знайомих, слово за слово, і я вже стою та хвилин 10 просто розповідаю про БУР, про цей проєкт, про те, що ми робимо в Ладані”. Так про БУР дізнались всі-всі друзі, знайомі Аліни. Навіть тепер, по завершенню проєкту в громаді, при нових знайомствах вона продовжує розповідати про “Будуємо Україну Разом”. 

Вона намагалась долучатись до кожного заїзду БУР-табору. Десь була включена майже весь час, а десь рідше. Ці 5 заїздів залишили теплий слід у серці дівчини. Адже хіба можливо забути спільні співи під гітару? Коли збираються багато місцевої молоді та волонтерів/-ок з усієї України і вони до ночі співають пісні? Чи майстер-клас із українських народних танців? Чи шпаклювання стін у майбутньому молодіжному центрі?

“Волонтерська діяльність — це для мене як хобі. Я дуже часто почала долучатися до різних волонтерських проєктів з початку повномасштабки. Я не можу лікувати, не можу зараз боронити нашу країну, але я можу бути волонтеркою. І саме волонтерство допомагає мені відчувати, що я теж роблю свій внесок в нашу перемогу” — ділиться Аліна своєю мотивацією включатись у БУР-табір.

Після табору дівчина поїхала на ТамБУР — програму навчальних обмінів для активних мешканців громад. Разом із представниками трьох громад, де проходили БУР-табори за підтримки РАЗОМ, вона відвідала кілька громад Чернігівської області. Там побачила як розвивається молодіжний простір в Мені, створений в рамках БУР-табору на кілька місяців раніше. Дізналась, як у Мрині ініціативна команда відновила навчальний процес, бо змогли організувати серію БУРчиків та реконструювати укриття. Також досліджувала досвід роботи із молоддю Куликівської громади, де протягом трьох місяців довгострокові волонтери розвивали цей напрямок.

“Ми поїхали в різні населені пункти. Я побачила, що БУР формує фундамент, а вже від людей залежить як проєкт буде рухатись далі. Завдяки ТамБУРу я зрозуміла, що це в наших руках. Якщо підтримувати молодь, то вона буде підтримувати нас. Я сама прожила подібне, тому зараз прагну далі розвивати Ладан”. 

Тепер Аліна хоче працювати з молоддю громади, створювати для неї нові можливості та формувати волонтерське ком’юніті. Крім того, оскільки вона цьогоріч стала студенткою Київського національного університету і частину часу проживає у столиці, то прагне долучитися до Київського осередку в майбутньому.