З початком великої війни майже кожен громадянин став волонтером. Статистика це підтверджує, адже за різними даними, в Україні до волонтерства дотичні від 60% до 80% населення, з яких близько 20–30% роблять це на системній основі. 

Волонтерство корисне у всі часи, адже спонукає до розбудови громадянського суспільства. Долучаючись до волонтерства, громадяни стають активними гравцями в розв’язанні суспільних проблем на різних рівнях. 

Тому надзвичайно важливо правильно організувати діяльність волонтерів, зробити її більш ефективною та результативною, безпечною та комфортною, спрямованою на розвиток культури волонтерства та її популяризації в суспільстві. 

Будуємо Україну Разом — організація, яка з 2014 року створює для молоді можливості творити зміни в країні через волонтерство. Команда працює одразу в декількох напрямках: залучає волонтерів на відбудови через БУР-табори та короткострокові БУРчики, організовує толоки, проводить довгострокові програми для спільного розвитку волонтерів і громад.

Про роботу організації та відбудову України волонтерами дізнаємося у розмові з Веронікою Кунець, менеджеркою із залучення в БУР. 

Як переконати людей поїхати в інший кінець країни облаштовувати укриття? Ділимось цінністю 

Невеликий відсоток людей долатиме сотні кілометрів просто так. Чи не кожен прагне відчувати власну значущість та усвідомлювати цінність свого внеску. Тому важливо наголошувати, що участь важлива й у створених змінах є частинка кожного та кожної.

Одна з найвідоміших активностей організації — БУР-табори — це волонтерські будівничі табори, в яких органічно поєднується волонтерство з неформальною освітою та активним відпочинком. З початком повномасштабного вторгнення актуальність таборів відбудови зросла, адже росіяни щодня знищують сотні українських будинків та об’єктів соціальної інфраструктури. Тож у 2022 році БУР займався облаштуванням шелтерів для людей, що покинули свій дім через війну (Коломия, Дрогобич) або відбудовував приміщення, які постраждали внаслідок бойових дій (школи, приміщення ДСНС, амбулаторії). Вже у 2023 році ГО продовжила роботу з молодіжними просторами та інклюзивно-ресурсними центрами. Також розпочався проєкт відбудови Півдня, який триває досі. 

Вероніка пригадує, що у 2022 році піднялася потужна хвиля охочих волонтерити — кожен прагнув допомогти. Тоді кількість заявок могла сягати 300 одиниць за день. А от вже у сезоні 2023 року залучати новачків стало важче. 

“Як тільки починається якась велика криза, люди відразу включаються і хочуть допомогти. Ситуація у 2014 та 2022 році була подібна, такий же процес спостерігався після підриву Каховської ГЕС, — пояснює Вероніка. — Через раптовий імпульс допомогти багато людей приходить, пробують себе у волонтерстві. А тоді або залишаються, формуючи спільноту людей, для яких волонтерство стало стилем життя, або шукають інші способи бути корисним. Неважливо — де та як, головне — приносити користь країні”, — каже Вероніка. 

Загалом, поза кризою можна виділити 3 типи мотивації волонтерів:

1. “Новачки”. Для них БУР — це точка входу у громадське життя та волонтерство взагалі. Їхня мотивація — бути долученими до процесів у країні або ж знайти свою спільноту, де їх підтримують та розуміють.
2. “Досвідчені” вже мають досвід волонтерської роботи, вони є активістами у себе у громадах. Вони долучаються до волонтерських програм задля саморозвитку, або щоб прокачати свої скіли чи долучитись до розбудови ще однієї ціннісної спільноти. Часто ними керують альтруїстичні мотиви. 
3. “Профі” — люди, які самі керують іншими ініціативами, а до активностей долучаються, щоб підсилювати інших, ділитися досвідом, комунікувати. 

БУР-табори приваблюють молодь через можливість долучитись до розбудови країни та творити вплив власними руками. Учасники потрапляють у середовище людей, об’єднаних спільними цінностями, і повністю занурюються у волонтерство одночасно прокачуючи свої скіли.

Безпека: пріоритет №1  

Це виклик номер один всіх волонтерських програм в Україні, адже очевидно, що у час повномасштабного вторгнення неможливо повністю захистити волонтера від зовнішніх загроз навіть у найзахідніший точці країни. У таких випадках завданням організації є якомога краще підготувати волонтера до виконання своїх функцій та попередити про ризики, які можуть виникати в процесі його роботи. 

Задля безпеки учасників БУР дотримується наступних принципів організації таборів: 

• усі локації розташовані на відстані 60 км і більше від лінії розмежування,
• у населеному пункті є укриття біля об'єкта будови та місця проживання волонтерів, 
• у громадах проводилися розмінувальні роботи представниками ДСНС.

Також на кожному таборі для волонтерів організовують тренінги з домедичної допомоги та мінної безпеки, аби у разі такої критичної необхідності учасники могли надати допомогу одне одному. 

До того ж, усі учасники БУР-таборів мають дотримуватися правил інформаційної безпеки, щоб не розповсюджувати дані про точні локації обʼєктів відбудови. 

“Ми працюємо прозоро й із законодавчого боку також. Зокрема, участь у таборах можуть брати тільки повнолітні особи, а вже на місці всі підписують договори, які відзначають відповідальність обох сторін — як волонтерів, так і організації, — каже Вероніка Кунець. — Ми не можемо гарантувати 100% безпеки у жодному куточку нашої країни, але робимо все можливе, щоб підвищити цей рівень максимально”.  

Як залучити волонтерів? Методи рекрутингу

За 10 років роботи організація випрацювала дієву систему залучення потенційних волонтерів, ба більше — створила спільноту волонтерів, які підтримують одне одного в будь-якому кінці країни.

Вероніка називає кілька шляхів набору волонтерів. 

1. Залучення через внутрішню базу контактів. Ми фіксуємо кожного, хто реєструється на наші активності. Всі ці дані зібрані на одній платформі. Організації, яким CRM система ще не актуальна, можуть зберігати ці дані в одній гугл-таблиці або навіть просто створювати чат-флудилку.
2. Таргетована реклама та робота через соцмережі приносить досить багато нових людей. Тому не варто нехтувати цим напрямком. А ще заохочуйте волонтерів/-ок розповідати про вас на своїх сторінках — це стане хорошим підсиленням до ваших онлайн-комунікацій.
3. Співпраця через партнерства. Конкуренція у громадському секторі веде в нікуди. Взаємодія із різними іншими ГО, молодіжними центрами чи просто активістами дозволить певній кількості людей познайомитись із вами. 
4. Також активно працює і залучення від друзів до друзів. У нас третина волонтерів/ок, які приїжджають на табори, поїхали в цю мандрівку за рекомендацією друзів. Тому важливо створити на події таку атмосферу, щоб її учасникам та учасницям хотілось розповідати про неї далі.

Є й унікальні кейси залучення, які працюють за схемою “від людини до людини”. 

“Минулого року на один з таборів дуже хотів потрапити один активний, але неповнолітній хлопець. За правилами, ми не могли його взяти. Але він так хотів, що  попросив старшого брата поїхати з ним, як опікун. І зараз вже його брат так захопився, що став нашим супер-активним волонтером, їздить на різні активності”,  — пригадує Вероніка. 

Також на БУР-табори приїжджають іноземці. Вони робили це ще до повномасштабного вторгнення, а зараз зацікавленість програмою значно зросла.  

Вероніка каже, що у своїх мотиваціях іноземці зазначають — хочуть допомогти Україні. Часто вони мають досвід волонтерства у своїй країні й хочуть ним ділитися. Для когось поїздка в Україну викликана бажанням ризикнути та поїхати туди, де йде реальна війна. Врешті, є великий запит побачити руйнації та відбудову на власні очі.  

Кілька іноземців приїхали в Україну, щоб воювати в лавах інтернаціонального легіону, тож поки чекали на підтвердження, то поїздили на кілька таборів. 

“Минулого року приїхав іноземець Річард. На початку він трохи бентежився, як це буде: спати на матрацах, цілий день волонтерити і т.д. Але врешті він так захопився, що створив окремий сайт для іноземців, де пояснював, як волонтерити в Україні. Там він пояснює все до дрібниць — які необхідні документи, заходи безпеки, організації, які приймають. І саме через його сайт до нас прийшло дуже багато іноземців — чи його друзів, чи ж просто тих, що натрапили на сайт”, — пригадує кейс Вероніка. 

Труднощі сприйняття: які стереотипи у сприйнятті волонтера потрібно подолати? 

Волонтерство ґрунтується на трьох основних характеристиках — добровільність, неприбутковість, суспільна користь. Тому важливо, щоб всі ці умови зберігалися. 

Людину, яку змусили, складно назвати волонтером/-кою та і задоволення від процесу вона навряд відчує. Тому важливо користуватись тими методами залучення, які передбачають самостійний вибір людини до участі.

Важливою складовою принципу безоплатності волонтерської діяльності є те, що волонтер має вкладати свій час, зусилля і талант під час виконання роботи, проте витрати, пов’язані з волонтерством, зазвичай покладаються на організацію. БУР такі витрати теж покриває, зокрема це стосується триразового харчування, проживання, відшкодування витрат на доїзд тощо. Ще приємним бонусом може стати мерч чи яка-небудь інша негрошова винагорода. На нашому досвіді одним із найкращих способів подяки є позитивні емоції, отримані в процесі діяльності. Це той вогонь, який людина понесе із собою далі.

“Буває, що волонтери очікують зарплату за роботу. Але ми пояснюємо, що волонтерство — це неприбуткова діяльність і, зазвичай, після перших днів спілкування, вже всі розуміють суть”.

Суспільну користь ми пояснюємо на кожному із етапів залучення. В комунікаціях ми говоримо не тільки про переваги для самої людини, але й про цінність для громади чи країни. 

Перший виклик для БУР, щоб громада не сприймала волонтерів, як будівельну бригаду, а долучилася разом з ними до відновлення об'єкта. БУР-табір — це спільна праця жителів громади та волонтерів. 

 “Є команди інших проєктів, ціль яких побудувати об’єкт та поїхати. Але наша специфіка — розвиток молоді та громади через відбудову. Тому у нас є культурно-освітня програма, співпраця з місцевими жителями тощо”. 

Для нас важливо, щоб волонтери не сприймали табір як можливість просто почілити та погуляти новим місцем. Всі залучені обов’язково повинні відвідувати як і будівельну, так і освітню частину роботи на таборі. А також мають перелік обов’язків, які виконують у команді. Звичайно, тут багато і радості, і натхнення, і дружби. 

Гра в довгу: як змотивувати прийти ще раз? Оцінювання та визнання внеску волонтера.

Мотивація волонтерів долучитися буває різною, але у підсумку будь-якої програми задоволеними мають залишитися всі. 

Є кілька критеріїв, які визначають успішність події. По-перше, це видимий результат: кількість зібраних коштів на благодійність, успішно проведений захід, сплетена маскувальна сітка тощо. Для нас на таборах — це завершений об’єкт, адже успішний фінал роботи неабияк мотивує. 

По-друге, підсумок та позитивні рефлексії команди та учасників/иць. Аби волонтери відчували себе долученими до спільноти, вони беруть участь у різних активностях під час таборів. За їх організацію відповідає кемп-лідер табору. Наприклад, є традиція “таємного друга”, де волонтери обмінюються подарунками одне з одним. 

Також роботу учасників таборів активно висвітлюють у соцмережах та у ЗМІ. До того, чат учасників тривалий час залишається активним. 

Зазвичай після кожного табору всі діляться своїми враженнями, як команда організаторів, так і волонтери. Важливо проаналізувати все, але найбільше, що дивимося — як спільна праця вплинула на молодь, і які її рухи далі.  Ми також збираємо історії впливу. Наприклад, коли школярі громади надихнулися, зрозуміли, що можуть впливати на громаду, і започатковують власні проєкти або долучаються до ГО” — пояснює Вероніка. 

Після закінчення табору кожен учасник може й надалі долучатися до активностей БУР, ставати активним членом спільноти. В організації розбудована система, аби допомогти кожній людині знайти тут себе. 

“Спільнота БУРу дає можливість розвиватися далі. Тобто спочатку ти приходиш на табір як волонтер, а потім можеш стати адміністратором, кемп-лідером чи майстром та долучатися до реалізації активності у майбутньому. До того ж у нас є спільноти у спільнотах: спільноти кемп-лідерів, спільноти адміністраторів, спільнота БУР-друзів, які підтримують організацію фінансово”, — каже Вероніка. 

Важлива традиція: раз на рік БУР організовує подячний вечір у Львові, щоб підбити підсумки роботи організації за рік та побачитися з усіма друзями. Це значна подія в житті спільноти, яка знову зближує і допомагає вкотре прожити приємні моменти. Ця подія вже стала традицією, такі регулярні події склеюють спільноту і додають відчуття унікальності. Тож, щоб постійно проживати ці емоції, люди доєднуються знову і знову.

Вероніка завершує: 

“Я в БУР через людей. Я бачу мотивацію людей їхати на табори, мене дуже драйвить їхнє бажання змінювати світ на краще. Мені подобаються фідбеки, коли люди пишуть, що спочатку боялися їхати, а зараз вже не можуть зупинитися. Інколи продовжую стежити за людиною і надихаюся її успіхами”. 

Отже, ставайте волонтерами і залучайте волонтерів. Бо тільки разом, через усвідомлення спільної місії, ми зможемо відбудувати нашу країну. 

Матеріал підготовано Будуємо Україну Разом у межах програми «Спроможні та сильні», що виконується Фондом Східна Європа за підтримки Швейцарії.