Другий заїзд БУР-табору в Макарові особливий, бо на ньому всі ролі перемішались. Ті, хто їздив на БУР-табори під гордими назвами “кемп-лідери”, “адміністратори”, “майстри” стали звичайними волонтерами, а їхні ролі зайняли представники таборового відділу з офісу БУР.

А все для того, щоб повернувшись до витоків, ті, хто менеджерить табори, змогли знов проникнутись його атмосферою, побачити най-найдрібніші деталі і відчути виклики, з якими стикаються таборові команди на місцях.

БУР вперше вдався до такого формату взаємодії. Своїми враженнями з цього заїзду поділились:

• Анастасія Ягущина (з проєктної менеджерки до адміністраторки табору);
• Анна Борщук (з менеджерки культурно-освітньої програми до кемп-лідерки);
• Юлія Капустєнко (з менеджерки адміністраторів до звичайної волонтерки). 

Цей табір їм допоміг і відпочити, і підзарядитись, і знайти цікаві інсайти, які можна використати далі в роботі. До того ж вони отримали новий досвід спільної роботи, бо довелося звикати до нових “посад” одне одного. 

Через таку зміну вийшла навіть комічна ситуація. Юля, як керівниця адмінів, приймала звітність від адміністраторки заїзду Анастасії, а потім знов передавала її Насті, бо та – проєкта менеджерка, що відповідальна за БУР-табір у Макарові загалом. 

Юля поїхала на цей табір, щоб поновити свій досвід волонтерства. Аня вирішила, що це хороша можливість побути в середовищі “своїх” людей, повзаємодіяти із спільнотою, відчути їх, і вкотре осмислити роль кемп-лідерів на БУР-таборах. 

Настя вирішила поїхати на цей табір, бо…

Довший час я займалась координуванням адміністраторів, але в той же час я ніколи не організовувала табору на місці. Я була волонтеркою, була кінцевим споживачем продукту, але не працювала з тим. І відповідно я не мала того особистого пережитого досвіду, яким би могла ділитись з командами чи краще їх розуміти. Мені було цікаво самій прожити цей досвід та поадмініструвати табір.

Дівчата раділи зміні обов’язків і швидко адаптувалися до нових ролей. Та, здається, найщасливішою була Аня.

Я стала кемп-лідеркою. Взагалі, найкрутіше, ким можна бути на таборі – це кемпом/кемпинею. Ніким би більше і не хотіла бути. У них стільки простору для втілення їхніх ідей, а я дуже люблю такі штуки. Звісно, я зіткнулась із безліччю робочих проблем, які можуть виникати у кемп-лідерів і це мені дало краще розуміння їхньої роботи. Попри все, я відчула оце щастя працювати із найприкольнішим на таборі – із людьми. Мені було просто ідеально, в мене була дуже гарна команда волонтерів.

Юль, от ти поїхала на табір як волонтерка. А до цього в тебе був значний досвід в адмініструванні таборів та й координуванні всіх цих процесів. Чи не хотілось тобі зірватись допомагати чи таки вдалось переключитись?

У мене всередині була якась своя битва. Зазвичай, коли ти приїздиш на табір всередині точиться боротьба: від “що я тут забула” до “не хочеться повертатись у своє щодення”. Наша таборова команда працювала настільки добре, що навіть не виникало потреби допомагати у їхній сфері відповідальності. 

Настю, от ти спробувала себе в новій ролі. Чи вдалось на цьому таборі зробити якісь важливі відкриття для себе?

Це був особливий табір. У нас були не наші звичні волонтери, а ними стали представники таборових команд (кемп-лідери, адміністратори, майстри), які самі втілюють ці активності на місці. Тож було дуже багато якихось відкриттів пов’язаних із їхньою роботою, бо однією з частин культурно-освітньої програми була рефлексія року. Так ми змогли зрозуміти, що нам треба робити інакше в наступному році. Ми проговорили багато моментів і досі з ними працюємо дуже так предметно. Це було одне велике відкриття – цей досвід, ту інформацію, яку ми звідти винесли.

Аню, ось для тебе, як менеджерки кемп-лідерів, організувати культурно-освітню програму власне на таборі стало сходженням на сходинку вниз. Проникнувшись їхньою буденністю та пройшовши шлях “в їхніх кедах” чи знайшлось щось таке, що тобі захотілось змінити?

Формат БУР-табору, як на мене, має змінюватись. Я б насправді трохи свободи давала в освітніх заходах. Хочу, щоб було більше гнучкості, і щоби ми зосереджувались більше на змісті і менше на формі. Тоді кемп-лідер/ка зможе більш творчо підійти до вибору формату. Одним словом, він розуміє, що має бути освітній вплив, розуміє динаміку, знає що, хоче вкласти в цю групу і який досвід дати. І вже відносно до своєї цілі підбирає формат.

Поїхавши на табір здобувати новий досвід та шукати інсайти, чи таки вдалось виправдати свої очікування і досягти мети?

У мене була ще одна мотивація, чому я хотіла проадмініструвати цей заїзд. Саме перед цим табором ми у відділі напрацювали нову методичку для адміністраторів. Тож коли я не знала, що робити, то відкривала той файл і розуміла, що все нормально – так і має бути. Я вже все зробила і ми з командою молодці. У нас якраз багато нових інструментів для адміністраторів і ми хотіли перевірити, як це все буде працювати. Класно! Можна подаватись, бо у нас скоро буде школа. – поділилась Настя. 

Крім організації культурно-освітньої програми на кемп-лідерах ще лежить відповідальність за формування дружньої атмосфери. Одним із інструментів є “таємний друг”. Як все пройшло в Макарові і що вам подарували?

У нас був “кринджовий друг” і його завданням було максимально здивувати. Мені він подарував просто неймовірні фоточки з табору і купу всіляких дрібниць: фотоальбом, чашку у вигляді новорічної кульки, три тухлі вареники, іграшку-смішилку і додав до неї чек із запискою “Повернути кошти на цю карту”, – заусміхалась Аня.

А мені він подарував багато різних прикольних штук. Наприклад, там був брудний канцелярський ніж з будівництва, згущик, свічечки дуже гарні … і неоново-рожеву білизну, – додала Настя. 

В мене не було криндж-друга. У мене є фанати, як мені сказали. І оскільки моє прізвище Капустєнко, то вони дуже тонко підійшли до подарунку і подарували мені насіння капусти. – відповіла Юля.

Всі дівчата відмітили, що життя на БУР-таборі набагато яскравіше. Це та багатобарвна атмосфера, занурившись у яку, не хочеться повертатись в сірішу реальність.  Важко покидати цю бульбашку щирості, поваги та вдячності.

Зараз посада моя стала цікавішою, трохи іншою: щось модернізувалося, щось додалося. Для себе ще на другому заїзді Макарова (того, що був влітку минулого року) зрозуміла: не можна бути вічно волонтеркою і так само не можна вічність працювати в офісі. Цей табір став  тимбілдингом і для нас всередині відділу. Добре спрацьована комада в офісі значить, що добре будуть спрацьовані і інші команди. Ми маємо бути таким прикладом. Коли повернулась додому, то усвідомила, що на таборі більше обіймаються, там більше дякують одне кожному і це стало добрим нагадуванням того, що ми не робимо так щодня. – відмітила Юля.

Другий заїзд в Макарові став потужним місцем взаємодії, та допоміг прорефлексувати наш попередній рік. Працівники таборового відділу повернулись до початку, щоб на власні очі побачити та прожити те, з чим стикаються таборові команди. Кемпи, майстри та адміністратори дали свій фідбек і їхні слова конвертуватися у ще активнішу роботу над слабкими сторонами. Цей тиждень налагодив горизонтальні зв’язки і зміцнив їх настільки, що й жодним мечем не розрубаєш.

І знаєте, що це значить? Наші БУР-табори стануть ще кращими!

Над матеріалом працювали:

Інтерв'юерка: Гичка Тетяна

Редакторка: Гуцук Олеся

Графічна дизайнерка: Катерина Полях

Фотограф: Денис Кондратюк