Довгострокове волонтерство від БУР — це програма волонтерства тривалістю в три місяці, яка допомагає учасникам здобути професійний та особистісний досвід у сфері роботи з молоддю. Учасники їдуть у маленькі містечка та села України, аби разом із місцевими активістами та владою організовувати корисне дозвілля для тамтешньої молоді.

Цьогоріч однією із учасниць проєкту стала Олександра Згурська. На період з травня по липень вона переїхала на Бесарабщину у Василівську ТГ, щоб працювати із молоддю.

Сама Олександра за першою освітою психолог, тож вміє гарно відчувати людей та легко знаходить до них підхід. А за другою — менеджерка соціокультурної діяльності. 

Чому ти вирішила податись на цей проєкт?

Хотіла зробити собі такий стоп. В мене зараз на руках велика карта можливостей: вступ в аспірантуру, участь у різних проєктах, мені пропонують сертифікацію в Латвії і при цьому всьому багато хто рекомендує виїжджати. Під час повномасштабної війни працювала кризовим військовим психологом, але за майже три роки роботи в хард режимі сильно втомилась, бо об’єктивно це робота 24/7, яка вимагає постійної віддачі. 

До того ж раніше я працювала пів року в БФ “Діти героїв” і мені як дівчині, яка чекає військового додому, було суперважко працювати із родинами, які переживають втрату. Для мене це було занадто. 

Тож із лютого я перебувала в стані, коли не знаю що робити, куди йти. Для мене проєкт Довгострокового волонтерства від БУР — це такий острівець безпеки, коли я можу не приймати рішення, не думати що мені робити завтра. 

Ти потрапила в цікавий за своєю суттю регіон — Бессарабію, це край відомий своєю багатонаціональністю та збереженими унікальними традиціями, які не зустрінеш в інших куточках України. Як тобі пізнавати ці грані культурного різноманіття нашої держави?

Клас! Для мене було відкриттям, я взагалі не думала, що в Україні є реальні поселення болгар, албанців та гагаузів. Мені вдалось вибратись на фестиваль Великий Каракурт у одне із сусідніх сіл разом із представником місцевої команди. Відкрила для себе чимало традиційних ігор. Мене захоплює те, що тут ти одразу свій. Тобі не треба розповідати хто, що ти, звідки ти. Прийшов —  і ти одразу свій. 

Які твої перші враження від перебування у громаді? Адже ти не просто змінила місце проживання, а подолала понад півтисячі кілометрів до нового дому в особливому етнорегіоні.

Мені було абсолютно все одно, куди їхати, аби в село. Я пробувала жити у Львові, Одесі, Києві, Ірпені, Житомирі… Однак міста, їхню сірість та депресивність людей складно витримувати. А будучи в селі я виходжу, тут пташки співають, сонце світить. Стає краще. У мене була можливість обрати громаду, в яку їхати: переглядала презентації про міста/села, які подались на цей проєкт. Я мріяла про хату-мазанку, і виключно тому я вибрала Василівську ТГ. Стався такий потужний метч. 

Коли переїхала вже сюди, то в мене стався культурний шок від гостинності людей. Зараз маю повний холодильник яблук, бринзи, яєць, які подарували місцеві. А коли я заїжджала на хату, де перед цим півтора роки ніхто не жив, 6-7 жінок допомогли мені відмивати хату. Після життя в місті сильно відчувається контраст: раніше я не знала навіть імен сусідів, а тут люди просто прийшли, бо хочуть допомогти. 

Чи вдалось вже познайомитись із місцевою молоддю?

Молоді люди тут дуже активні, але їм не вистачає напрямку та впевненості, що робити далі після школи. На жаль, діти рідко замислюються про вступ кудись далі після закінчення школи. Найчастіше вони просто їдуть на заробітки, бо ситуація із роботою в регіоні доволі складна.

Що б ти хотіла втілити у громаді?

Щопонеділка організовую український розмовний клуб, щовівторка — психологічна ресурсна група, по середах плануємо робити вечорниці, а в четвер — зустрічі по фінансовій грамотності. Хочу, щоб це були щотижневі події, щоб кожен в громаді знав: ввечері такого от дня можна приходити до мене в кабінет за чимось цікавим. 

Для мене найбільше завдання тут — це лагідна українізація. Хочеться, щоб молодь і далі залишалась в Україні та творила її. 

—---------------------------

Проєкт Довгострокового волонтерства втілюється ГО “Будуємо Україну Разом”. Програма для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою» спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.