Протягом квітня-серпня Будуємо Україну Разом працювали разом із чотирма громадами України. Задля чого? Щоб створити більше можливостей для молоді із невеликих сіл чи селищ та популяризувати відповідальне ставлення до тварин.

До участі в проєкті БУР відібрав Василівську громаду на Одещині, Куликівську на Чернігівщині, Миропільську на Житомирщині та Новобузьку на Миколаївщині. В ці громади на три місяці поїхали довгострокові волонтер/ки, які працювали із молоддю, організовували для них різні події, а також займались просвітою на тему зоозахисту. Цей м'який компонент підсилювали невеликі будівничі акції — БУРчики, які організовували ініціативні команди кожної із громад. Завдяки таким локальним активностям вдавалось залучити мешканців/-ок до створення пет-френді просторів.

8 довгострокових волонтер/ок та 14+ представників ініціативних команд об'єднались, щоб творити зміни. Що ж вийшло в результаті?

Найкраще про зміни зможуть розповісти або учасники, або бенефіціари проєкту. Тож ми провели 4 інтерв'ю, з уривками яких ви зможете ознайомитись нижче. Зовсім скоро ви зможете переглянути повне інтерв'ю на нашому YouTube, слідкуйте за оновленнями.

Кейс Василівської ТГ

Ця громада, що на Одещині, зіткнулась із значною проблемою: відтоком молоді закордон, до того ж у самому селі не було жодного пет-френдлі простору.

Ми поспілкувалися з Іриною Сотніченко, координатором молодіжної ініціативної групи, а також із довгостроковою волонтеркою Олександрою.

Ірина Сотніченко: Ми вирішили долучитися до цього проєкту, бо в нашій громаді була гостра потреба в створенні простору для молоді. Ідея зоозахисного компоненту в цьому просторі нас дуже зацікавила, оскільки у сільському середовищі зоозахист має свій особливий контекст, відмінний від міського. Це стало для нас новим досвідом, який допоміг об'єднати громаду. Мені дуже приємно, що нам все вдалось. Я хочу побажати, може, іншим громадам і того, чого я навчилася — робити, просувати волонтерство. Адже така діяльність не настільки у нас відома, тим паче в сільській місцевості. Ми наприкінці порахували, скільки у нас було залучено волонтерів, хто став ними разом з нами. Стали з нами волонтерами всі: хтось безкоштовно зварював, хтось готував поїсти на акції, хтось безпосередньо долучався до БУРчиків, а хтось просто безкоштовно давав нам деревину для побудови. Ми відчули, що волонтер – це той, кого поважають, той, хто працює для блага розвитку нашої громади. Коли люди відчували справжню користь від цієї діяльності. Тепер ми хочемо запросити до себе БУР-табір.

Олександра: Я вирішила податися на цей проєкт, оскільки шукала можливість провести літо далеко від міста та зони бойових дій. Раніше у мене був досвід волонтерства, але це здебільшого була допомога у пошуку машин, дронів тощо. Цього разу я працювала безпосередньо з молоддю, що було цілком нове для мене. Ми з Любою (прим. також довгострокова волонтерка, вони працювали в парі) проводили лекції для молоді на тему зоозахисту, грали з ними в настільні ігри, організовували зустрічі, танцювальні майстер-класи. Це була чудова можливість для мене. Наприклад, ми навіть мали курс фінансової грамотності, який проводила спікерка із Швейцарії. Одного разу молодь самостійно організувала зустріч, це було дуже мило і надихаюче. Ще ми поїхали в Латвію. Я дуже пишаюсь організацією цієї поїздки.

Ми дуже багато часу проводили на спортмайданчику, який створили в рамках БУРчику. Дуже приємно були такі діалоги "А із вівчаркою можна прийти? Так! А із ротвейлером? Теж так!". Це було дуже прикольно.

Кейс Новобузької ТГ

Ця громада мала чіткий запит на створення майданчику для вигулу собак, оскільки подібних локацій на території громади взагалі немає. Також внаслідок повномасштабної війни в громаді збільшилась кількість молоді, яка змушена була втікати від війни. Тож виникала потреба у активностях для молоді, які б об'єднували їх у сильну спільноту.

Про деталі проєкту розповідають Анна, представниця громади, та Олександр, довгостроковий волонтер.

Анна: Цей проєкт — це був гарний шанс створити щось корисне для громади, особливо для молоді, яка після карантину та через військові дії на території України втратила активність. У нас не було майданчика для вигулу тварин, тому ми вирішили поєднати ці дві ідеї. Проєкт мав великий успіх. Нам вдалося не лише створити місце для вигулу тварин, а й об’єднати молодь, що дуже важливо для розвитку громади. Після завершення проєкту ми плануємо організовувати нові активності, наприклад, лекції від ветеринарів, заходи з екологічного виховання, а також ініціативи з компостування відходів. Ми бачимо, що молодь готова долучатися до ініціатив, тому будемо підтримувати їх і надалі. Зараз це завдяки роботі довгострокових волонтерів та волонтерок дві дівчини Аліна та Кіра об'єднались та зараз подалися на проєкт UpShift і в громаді хочуть запроваджувати ідею компостування відходів.

Олександр: До цього проєкту я мав лише невеликий досвід волонтерства, але завжди хотів спробувати себе в чомусь подібному. Довгострокове волонтерство стало для мене чудовим досвідом! В місті було малувато активностей для молоді, тому вони дуже охоче доєднувалися до заходів. Щодо зоозахисного компонента, то ми домовились про лекцію від ветеринара, роздавали пам'ятки про стерилізацію тварин та організовували настільні ігри на цю тему. Це допомагало загально підвищити свідомість людей.

Кейс Куликівської ТГ

Тут громада мала запит на розвиток молодіжного простору та створення пет-френдлі зони біля нього.

Про те, як проходив проєкт у громаді нам розказала пані Інна — голова ініціативної команди та Катя — представниця молоді.

Інна: Завдяки проєкту молодь стала більше відвідувати молодіжний центр, попит збільшився і ми знаємо, що вони вже хочуть бачити в цьому просторі нового, в якому напрямку краще працювати. На сьогоднішній день вже подано заявки в декілька фондів, ми чекаємо розгляду їх. Я побачила багато змін в молоді і це надихає, тому що проєктна діяльність це як залежність. Якщо попробував один раз і в тебе вийшло, тобі хочеться в друге, в третє, воно затягує. І бачачи як наша молоді розвивається, як вона рухається, в рамках тих чи інших міні-проєктів, міні-ініціатив. Розумієш, що ми цей корабель зрушили, запит, який в нас був — трошки розворушити нашу молодь, згуртувати її — виконано. І ми маленькими кроками, рухаємося до спільної мети.

Катя: Вперше долучилась я на БУРчик для створення pet-friendly простору в громаді. Я зацікавилася, як тільки написали, то я вже йшла. Ця альтанка, яку ми побудували, має поїлку для тварин, що дуже актуально зараз в умовах спеки. Там є пакети, щоб вони прибирались своїми домашніми тваринами. Це дуже актуально. Ще разом із ДВ волонтерками розклеювали інформаційні бюлеті та їздили в притулок до міста Ніжина. До цього ми збирали їжу для тварин, потім відвезли. Після цього ми змогли ще вигуляти собак, і, так би мовити, поговорити. Це дуже багато емоцій в нас було потім, на декілька днів перед.

Загалом довгострокові волонтерки організовували для нас чимало активностей. Мені найбільше запам'яталося поїздка в Ковчен. Там ми готували цей трав'яний чай і це прямо неймовірно було. Також ми продавали лимонад, щоб зібрати кошти на підтримку Охмадиту. Ще була поїздка в притулок в місто Ніжин. Завдяки ДВ-волонтеркам і їхній роботі я зрозуміла, що потрібно не ігнорувати ці громадські заходи, ініціативи і не бути байдужими до проблем, які нас оточують. Потрібно вирішувати, брати участь в цих заходах, допомагати іншим.

Кейс Миропільскої ТГ

Ми рухаємося до Миропільської громади, яка на Житомирщині зустрічала наших довгострокових волонтерів, і зараз дізнаємося, як в них пройшов проєкт. Ця громада прагнула створити перший (і єдиний!) пет-френдлі простір на території, а також підвищити загальну активність молоді.

Своїми враженнями поділяться: Настя — голова ініціативної команди, Світлана — завідувачка бібліотеки та молодіжного простору й Оля, представниця молодіжного руху.