Jonas – швед, який вирішив допомогти Україні перемогти у цій війні. Він уже пригнав зі Швеції кілька машин для військових і не збирається зупинятися. Розпитали Йонаса про мотивацію до волонтерства, ставлення шведів до війни росії проти України, вплив російської пропаганди і особисту історію, пов’язану з Полтавською битвою.

Як ти вирішив допомагати Україні?

Коли почалася війна, я був у відпустці в Африці, але до 10 березня повернувся додому. І почав шукати, що можу організувати. Спершу думав вступити до іноземного легіону. Не знаючи, якою буде структура, хто буде битися поруч зі мною, куди йти, я досліджував, як можу бути корисним зі своєю спеціальністю –  пілот, літаю на гелікоптерах. Намагався зв’язатися з офісом та владою тут, але не зміг отримати більше деталей, ніж “приїжджай сюди і приєднуйся до легіону”. Розумію, що немає часу на індивідуальні запити і неможливо мати гарячу лінію з усіма відповідями…

Це стало втомлювати, тому я почав організовувати кампанію зі збору коштів на машину і  її доставку військовим. Так я зміг приїхати на машині до Львова та особисто поспілкуватися з людьми тут.

Йонасе, ти буквально “з’єднуєш точки” в нашій спільноті – зв’язався з нашою БУР подругою, українкою, яка живе і працює в Швеції, а потім ви придбали й передали машину до частини, де зараз служить один з наших колишніх колег!

Коли я повертався з України після першої поїздки, мій друг написав мені, що є людина, яка вже зібрала кошти на іншу машину і шукає можливість привезти її сюди. Тож ми мали телефонний дзвінок з цією жінкою. Я приїхав додому, поспав 6 годин, прокинувся і пішов купувати наступну машину. Це було у вівторок. У середу ми її полагодили в майстерні, в четвер пофарбували, а у п’ятницю я вирушив у свою другу подорож до України. Приблизно так буде знову, коли я повернуся додому, бо там вже чекає новий автомобіль для української армії.

Це твій свідомий вибір – підтримувати та задовольняти потреби військових, а не цивільних?

Так. Не має значення, скільки їжі  чи ліків ми отримаємо, це не завадить війні. Лише військова підтримка може допомогти зробити її коротшою. Я 20 років служив у армії в Швеції, тому підтримувати військових для мене природно.

Українці борються за гідність і свободу, а за що саме ти тут борешся особисто?

Я не користуюся своєю сторінкою у Facebook регулярно, але створив допис, коли у мене виникла ідея почати збір коштів для України. Зараз я б хотів опублікувати ще один. Коли почалася війна, багато людей у ​​Швеції запитали мою думку щодо цього, чи є шанс, що це прийде і до Швеції, чи є рекомендації, що купити, чого боятися тощо. Тож мій наступний допис буде про те, що війна насправді вже тут. Ви в Україні боретеся за нас і за Європу. Але якщо зараз росії зійдуть з рук її дії, то це продовжиться далі. Війна, якої бояться люди у Швеції, уже тут.

Єдиний варіант – виграти війну тут… але вона вже почалася. Тому особисто мені важливо робити все, що можу.

Ти, як громадянин Швеції, маєш родинні зв’язки та коріння, пов’язані з Північною війною та Полтавською битвою зокрема?

Я знаю про Полтаву все своє життя завдяки родинній спадщині та прадіду, який був тут, в Україні, воював з росіянами ще в 1709-му році. У мене була ідея відвідати ці місця на 300-річчя Полтавської битви. Але, на жаль, не вдалося.

Я не дуже замислювався про цей зв’язок, поки не приїхав до України з автівкою для військових. Тому, коли я почув, що друга машина (я збирався їхати на ній зі Швеції) призначена для підрозділу неподалік від Полтави, то запитав, чи можу проїхати на ній до місця призначення і зробити цю поїздку особливою для мене.

Мій великий предок потрапив у полон до росіян після того, як йому вдалося допомогти королю втекти: плисти по річці після битви. Він провів 14 років у тюремному таборі. Повернувшись додому, був нагороджений дворянським титулом за свої зусилля.

Чи можеш порівняти, як люди в Швеції бачать війну з росією 300 років тому і зараз?

Не впевнений, чи всі шведи  пам’ятають, що сталося в Полтаві 300 років тому, але це була перша велика втрата для нашої країни. Доти, поки Швеція не почала перемагати в кожній наступній битві з ними. Після цього ми втратили Балтійські території (і доступ до моря. – авт.). Тож до цього територія нашої країни була набагато більша, а Балтійське море було схоже на озеро всередині Швеції. Але я думаю, що мало хто це пам’ятає. Не зважаючи на те, що відбулося велике геополітичне зрушення.

300 років тому ми програли цю битву, але в довгостроковій перспективі виграли. Нам вдалося зміцнитися у своєму розвитку, тому що ми стали маленькою незначною нацією. Ми розвивалися внутрішньо, оскільки зовні ми нікому не важливі. Наприклад, ми залишилися без колоній, які б контролювала влада і  за результат дій якої було б соромно пізніше.

Оскільки це був справді величезний розмах наддержав у Європі, тоді росія почала  відігравати провідну роль у регіоні, – чи відчуває шведське суспільство зараз небезпеку? Чи розглядають люди нинішню ситуацію не лише як  вторгнення росії в Україну?

Це залежить від рівня розуміння політики та міжнародної безпеки – якщо ви не дуже занурені в це, то не зрозумієте, чому росіяни наступають  на Україну. Мої друзі переважно військовослужбовці, тому вони добре поінформовані та обізнані. А от багато підлітків нічого не знають про росію і навіть не знають, що таке Холодна війна. Потрібно пережити такі часи, щоб бути зацікавленими у глибшому контексті.

Але важливо те, що незважаючи на брак інформації про минулий історичний контекст, вони знають, що ситуація неправильна. Я ніколи не бачив такого чорно-білого конфлікту. Зазвичай конфлікти “сірі”, в яких винні обидві сторони. Ця війна впродовж тривалого часу людства об’єднує світ на боці невинних, які борються зі злом.

Повертаючись до питання про схожість: цю війну часто порівнюють з Зимовою війною у Фінляндії (1-а радянсько-фінська війна, 1939-1940 рр. – авт.). Ви застосовуєте ту саму тактику, але у вас складніша ситуація. Територія рівнинна в порівнянні з горбистою у Фінляндії, тож там було легше організовувати та використовувати засідки. Мене дуже вражають ваші бойові досягнення в Україні.

Чи прослідковуєш вплив російської пропаганди в Швеції та чи змінювалася вона з  часом на основі політичних інтересів росії?

Не так багато років тому Шведська комуністична партія змінила назву. І їхній вплив був набагато очевиднішим у минулому. Зараз це відбувається завдяки “м’яким ЗМІ”, як то кажуть. Нещодавно у Швеції була кумедна ситуація: у студії було інтерв’ю з українським діячем, який назвав путіна жахливим вбивцею. Тому телеведучий попросив врахувати те, що путін там не присутній, тому не зможе захиститися від таких різких слів. Спостереження за такою реакцією дає розуміння, наскільки глибоко вже вкорінена ця ідеологія. Сьогодні ми чуємо жахливу новину про ракетний обстріл залізничного вокзалу (у Краматорську – авт.). Цікаво, чи за таких обставин телеведучий повторив би сьогодні ці слова.

Чи плануєш задокументувати та поділитися історіями людей, які відбуваються на вашому шляху до України?

Я намагаюся відкласти емоції на потім. Ми бачимо страждання у щоденних трансляціях ЗМІ звідси і людський бік полягає в тому, що ми бачимо приблизно 90% новин звідси, але, ймовірно, це на краще, бо допомагає отримати ширшу підтримку. Я намагаюся отримати більше військової інформації. Навіть із розмов на місцях, від людей, які безпосередньо до цього причетні.

Але так, я відкрив для себе “Синьо-жовтих” людей (організація з Литви), самостійно проїхав понад 2000 км в одному напрямку, бачив на власні очі спалені танки на трасі перед в’їздом у Київ, об`їжджаючи їх з одного в інший бік дороги. Мамі я спочатку не сказав (усміхається – авт.), але тепер вона знає, що я тут.

Скільки часу ти збираєшся займатися таким волонтерством? Чи укладав з собою якусь внутрішню угоду?

Буду це робити, поки Україна не виграє війну. Я бачу, що Росія не зможе встигнути за всіма нами такими темпами... Знаю, що багато людей приєдналися до міжнародного легіону в Україні. Тому рано чи пізно ця боротьба закінчиться. Слава Україні!

Героям Слава!

Інтерв'юер: Олексій Лавриненко
Переклад: Олександра Теслюк
Редакторка: Марія Шененко